Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» icon

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит»

Реклама:



НазваниеКурс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит»
страница1/3
Дата конвертации15.12.2012
Размер0.63 Mb.
ТипКурс лекцій
источник
  1   2   3



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку і аудиту


Курс лекцій та практичні завдання


з дисципліни : „ Економічний аналіз ”

для спеціальності 6.050106 «Облік і аудит»


Херсон 2009


Тема 6. Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції


  1. Аналіз витрат за економічними елементами та статтями калькуляції.

  2. Аналіз прямих матеріальних витрат

  3. Аналіз прямих трудових витрат

  4. Аналіз непрямих статей витрат

1. Витрати на виробництво всієї товарної продукції пла­нують та обліковують за двома напрямками: за економічними елементами і за статтями калькуляції.

Елементи витрат — це однорідні за своїм економічним зміс­том витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, ене­ргію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та ін. До складу витрат за економічними елементами входять витрати звітного періоду та витрати на незавершене виробництво

Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов'язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зрос­тання ефективності виробництва, балансом надходжень і вит­рат тощо.

Порівнювання фактичної структури витрат за кіль­ка періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елемен­тів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудоміс­ткості, собівартості продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат .

^ АНАЛІЗ ВИТРАТ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ

Елементи витрат

Попе­редній рік, %

Звітний період

Відхилення (+)

план, %

фактично

від по­перед­нього року, %

від плану %



тис. грн

%

Матеріальні витрати (за винятком вартості повторно використову­ваних відходів)

34,5

35,6

2992

41,9

+7,4

+6,3

Амортизація основних фондів

7,6

7,8

548

7,7

+0,1

-0,1

Витрати на Оплату праці

31,0

30,1

1857

26,0

-5,0

-4,1

Відрахування на соціа­льні заходи

17,3

17,0

1054

14,7

-2,6

-2,3

Інші витрати

9,6

9,5

694

9,7

+0,1

+02

Усього витрат на виро­бництво

100

100

7145

100

0,0

0,0

Дані таблиці свідчать, що матеріаломісткість продукції є дуже високою і її зростання триває. Збільшення матеріальних витрат відбувається за рахунок зниження витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні захо­ди. Зростає питома вага відрахувань на амортизацію основних фондів та інші витрати. Головним напрямком пошуку резервів зниження собівартості є дослідження складу кожного елемента матеріальних витрат, виявлення причин зростання цих витрат і способів їх зменшення.

За способом перенесення вартості на продукцію витрати поді­ляються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробницт­вом окремих видів продукції (сировина, основні матеріали, поку­пні вироби, напівфабрикати, паливо, енергія, заробітна плата ви­робничників, відрахування на соцстрахування), які можуть бути безпосередньо включені до їхньої собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробницт­вом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуата­цію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собіва­ртості за допомогою спеціальних засобів. Непрямі витрати ут­ворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з ви­трат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

Залежно від впливу обсягу виробництва на рівень витрат ви­діляють: умовно-змінні та умовно-постійні витрати.

До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна вели­чина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. Це витрати на сировину та мате­ріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологі­чне паливо й енергію, на оплату працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), відрахування на соціальні захо­ди, а також інші витрати.

Умовно-постійні — це витрати, абсолютна величина яких зі збіль­шенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

До них належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управ­лінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забез­печення господарських потреб виробництва.

На наступному етапі аналізу вивчається собівартість продукції за калькуляційними статтями .

Витрати за статтями калькуляції — це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне й допоміжне виробництво.

Групування витрат за призначенням, тобто за статтями каль­куляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Воно необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат і пошуку ре­зервів їх скорочення.

Планування та облік витрат за калькуляційними статтями да­ють змогу встановити цільові напрями витрат, зв'язок з техноло­гічним процесом, а також підрахувати собівартість окремих видів одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), забезпечити контроль за місцем виник­нення витрат та використанням ресурсів підприємства за призна­ченням.

Виділяють наступні статті витрат:

Сировина та матеріали (повторно використо­вувані відходи відраховуються)

Покупні напівфабрикати

Паливо та енергія

Основна та додаткова заробітна плата

Відрахування на соцстрахування

Витрати на підготовку та освоєння виробництва

Загальновиробничі витрати

Втрати від браку

Інші виробничі витрати

Виробнича собівартість товарної продукції

Аналіз собівартості фактично випущеної продукції за кальку­ляційними статтями проводять, порівнюючи фактичні витрати з тогорічними та плановими. При цьому визначають абсолютне та відносне відхилення щодо кожної калькуляційної статті і дають їм оцінку

Зміна собівартості всієї продукції і одиниці окремих виробів складається з економії за одними статтями і перевитрат за інши­ми. Вивчають причини перевитрат. Аналізуючи собівартість оди­ниці продукції, суму перевитрат помножують на фактичний ви­пуск виробу і встановлюють загальний розмір перевитрат. Розро­бляють заходи для усунення перевитрат.


2. Велику питому вагу в собівартості промислової продукції мають витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, на паливо та електроенергію для технологічних потреб, їх відносять до предметів праці.

Раціональне використання предметів праці — важливий резерв зростання обсягу, зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва.

У собівартості товарної продукції розмір витрат на сировину, основні Й допоміжні матеріали визначається асортиментом продукції, характером виробництва і становить на підприємствах легкої, харчової, текстильної промисловості — 70—90%, машинобудування — 40—50% собівартості одиниці продукції.

У собівартості товарної продукції витрати сировини, матеріалів, палива і енергії відображаються у двох розрізах;

а) за прямими статтями калькуляції;

б) за статтями накладних (непрямих) комплексних витрат.

Аналіз витрат на матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергію починається із загальної оцінки їх величини у собівартості всієї товарної продукції за прямими статтями калькуляції. Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в собівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати з плановими та плановими, перерахованими на фактичний обсяг виробленої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

1) зміна обсягу випуску товарної продукції;

2) зміна структури асортименту випущеної продукції;

3) зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Для аналізу впливу цих факторів на підставі облікових даних складають таблицю і використовують метод ланцюгових підстановок . Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно витрати за планом кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на процент ви­конання плану випуску товарної продукції

Вплив зміни структури асортименту випущеної товарної продукції визначається як різниця між витратами на фактичний випуск за фактичної та планової структури

Зокрема, аналізуючи перевитрату за статтею «Сировина та мате­ріали», виявляють, за рахунок якої сировини, матеріалів вона сталася. Загальна сума цієї статті перевитрат залежить від норм витрат матеріалів на одиницю продукції (фактор «норма») і заго­тівельної вартості цих матеріалів (фактор «ціна»). Методику визначення впливу факторів «норма» і «ціна» пока­зано в таблиці

^ АНАЛІЗ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ЗМІНУ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ НА ОДИНИЦЮ ВИРОБУ

Вид матеріалу і виробу


За планом


Фактично


Відхилення


кількість



ціна


сума

кількість


ціна

сума

Всього (г.6-г.3)


в тому числі за рахунок


норм, грн.

(г.4-г.1)*г.2

ЦІН,

грн.

(г.5-г.2)*г.4

А

1


2

3

4

5

6

7

8

9

А

1,2

50

60

1,4

49

68,6

8,6

10

-1,4

Б

5

49

245

5,2

50

260

15

9,8

5,2

В

10

60

600

12

61

732

132

120

12

Г

20

18

360

18

20

360

-

-36

36

Д

0,5

400

200

0,6

240

144

-56

40

-96

Е

0,3

50

15

0,3

52

15,6

0,6

-

0,6

Ж

8

7

56

9

7,2

64,8

8,8

7

1,8

Всього


-

-

1536

-

-

1645

109

150,8

-41,8


Перевищення планових норм витрат матеріалів (фактор «норма») визначається станом техніки і організації виробництва, тобто залежить від під­приємства. Зміна цін на матеріали (фактор «ціна») часто не зале­жить від підприємства, крім організації матеріально-технічного постачання.

Дані таблиці свідчать, що на виготовлення одиниці виро­бу матеріальні витрати зросли на 109 грн. За рахунок кі­лькості використаних матеріалів підприємство допустило пере­витрати на 150,8 грн. Загальний резерв зниження втрат становить 242,4 грн. Для використання такого резерву необхідно виявити та усунути причини перевитрат.

Розмір впливу фактора «норма» визначається як добуток аб­солютного відхилення норм витрат і планової ціни одиниці даних матеріальних цінностей, а величина впливу фактора «ціна» — як добуток абсолютного відхилення в ціні одиниці матеріальних цінностей і фактичної витрати матеріалу кожного виду. Визначи­вши розмір впливу норм і цін на відхилення фактичних витрат на матеріали від планових, необхідно проаналізувати обставини, які спричинили зміни кожної групи факторів. У резерв зниження со­бівартості продукції записуємо перевитрати за кількістю (нор­мою) (зі знаком плюс).

3. Аналіз використання коштів на оплату праці проводиться способом порівняння фактично нарахованої заробітної плати з плановою .Під час аналізу виконуються такі завдання :

1) визначається абсолютна економія чи перевитрата;

2) дається оцінка використання кошторису з оплати праці;

3) виявляються фактори та визначається розмір їх впливу на економію чи перевитрату коштів з оплати праці;

4) обґрунтовуються зміни коштів на оплату праці;

5) пропонуються заходи для ліквідації причин перевитрат з оплати праці.

ОЦІНКА ВИТРАЧАННЯ ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, тис. грн.

Фонд заробітної плати підприємства


За кошторисом


Фактично


Відхилення


Працівники основної діяльності у т. ч. робітники


1413

984,6


1525,8

1090,5


112,8

105,9


Працівники обслуговуючих та інших господарств


42,5


43,7


1,2


Усього


1455,5


1 569,5


114,0


Дані таблиці свідчать, що підприємство допустило перевитрату з оплати праці на суму 114,0 тис. гри., у тому числі працівникам основної діяльності 112,8 тис. грн. і працівникам обслу­говуючих та інших господарств 1,2 тис. грн.

На підставі облікової інформації необхідно реально оцінити ефективність використання коштів на оплату праці. Ураховуючи, що фонд оплати праці працівників основної діяльності тісно пов'язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю праці, визначають, крім абсолютної, ще й відносну економію (перевитрату). Вона визначається як різниця між фактично нарахованою заробітною платою і кошторисним (плановим) фондом, скоригованим на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва продукції і продуктивності праці. Розрахунок ве­деться так: базовий фонд заробітної плати — 1413 тис. грн.; середній темп зростання продуктивності праці за планом 103%, фактичний— 107%; норматив приросту фонду заробітної плати за кожний відсоток приросту виробництва продукції 0,5, Отже, базовий загальний фонд заробітної плати, скоригований на підвищення середнього темпу зростання продуктивності праці, тис. грн.

Фзп=1413

Темп приросту (зниження) обсягу виробництва продукції за звітний рік становить 1,19% [(8500 : 8400 - 100)- 100]. Сума фонду заробітної плати до виплати персоналу основної діяльності становитиме 1449,9 тис. грн.

Фш =1449,9

Відносна перевитрата фонду заробітної плати -75,9 тис. грн. (1525,8-1449,9). Розрахунок показує, що керівники підприємства допустили перевитрату фонду заробітної плати у сумі 75,9 тис.грн. і працівників обслуговуючих та Інших господарств на 1,2 тис.грн. Загальна сума перевитрат — 77,1 тис.грн. Даючи оцінку перевитратам, необхідно враховувати стан економіки: зростання інфляції, брак індексації, рівень споживання, умови життя та ін.

На відхилення фактично нарахованої заробітної плати від планового рівня в цілому по підприємству і за категоріями працівників впливає зміна чисельності персоналу та його середньої заробітної плати. Оплата за відрядними розцінками, премії, оплата чергових відпусток пропорційно залежать від обсягу виробництва, а погодинна оплата й різні види доплат — від чисельності персоналу. З урахуванням цього фонд заробітної плати коригується на фактичний обсяг виробництва та чисельність працівників.

На відхилення фактичних прямих витрат з оплати праці (основна та додаткова заробітна плата виробничих робочих, відрахування на соцстрахування) від планових впливають такі фактори:

1) зміна обсягу випуску товарної продукції;

2) зміна структури асортименту випущеної продукції;

3) зміна рівня трудових витрат у собівартості одиниці продукції.

У свою чергу на зміну рівня трудових витрат у собівартості одиниці продукції впливає зміна трудомісткості продукції та рівень середнього динної оплати праці. Аналіз впливу факторів виконується методом абсолютних різниць аналогічно аналізу матеріальних витрат..


4. Витрати на обслуговування виробництва та управління ведуться за статтею «Загальновиробничі витрати», у котрій виокремлюють: витрати на утримання й експлуатацію обладнання та цехові витрати.

Аналізуючи витрати на обслуговування виробництва, необхідно враховувати комплексний характер формування цих витрат, об'єднання в їхньому складі різних за зв'язком із обсягом виробництва витрат, особливості їх включення в собівартість товарної і окремих видів продукції. Кожна з названих статей складається Із окремих елементів, що обумовило необхідність планування та облік цих витрат за статтями кошторису І подвійного відображення у звітності як самостійних статей калькуляції і кошторису витрат.

У процесі аналізу вивчають динаміку і напрямок зміни витрат на обслуговування, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису і причини відхилень, підраховують непродуктивні витрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи для використання резервів.

Динаміку витрат аналізують, зіставляючи фактичні та планові витрати в абсолютній сумі і на одну гривню обсягу виробництва продукції за кожним видом витрат протягом кількох звітних періодів. Для перевірки обґрунтованості зміни динаміки витрат залежно від зміни обсягу виробництва і визначення економії або перевитрати під впливом цього фактора необхідно визна­чити частку умовно-постійних і змінних витрат. Для цього застосовують засоби: вищої і нижчої точок обсягу виробництва, графічний, найменших квадратів та інші, які базуються на вивченні статистичних даних про обсяг виробництва і витрати на нього.

У складі витрат на обслуговування виробництва та управління найбільшу питому вагу мають витрати на утримання та експлуатацію обладнання. За економічним змістом ці втрати є основними, а за зв'язками з обсягом виробництва вони здебільшого є змінними. Аналізу цих витрат перешкоджає надмірне укрупнення статей кошторису, об'єднання в них умовно-змінних та умовно-постійних витрат, брак науково обґрунтованих нормативів витрат.

Для виявлення економії або перевитрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг продукції. Умовно-змінні витрати порівнюють з фактичними в динаміці за кілька звітних періодів і в такий спосіб, оцінюють динаміку зміни витрат, абсолютну й відносну економію або перевитрату, виявляють резерви зниження витрат .


Тема 7. Аналіз фінансових результатів


1. Аналіз формування прибутку

2. Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності

3. Аналіз показників рентабельності


1. Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток — це грошовий дохід, утворений в результаті виробниче-господарської діяльності.

На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшенню трудового внеску колективу підприємства, а й за рахунок багатьох інших факторів. Саме тому на кожному підприємстві необхідно систематично проводити аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значення і для зовнішніх суб'єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів, банків).

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежить формування оборотних коштів, виконання зобов'язань перед бюджетом, платоспроможність підприємства, доходи акціонерів і т.п..

Інформаційною базою аналізу є Форма №2 « Звіт про фінансові результати» На відміну від балансу Звіт про фінансові результати надає інформацію не на конкретну дату, а за визначений період. Цей звіт вважається одним з найбільш інформативних документів звітності, тому що містить інформацію про динамік прибутку підприємства.

Показники діяльності підприємства у формі № 2 групуються в розрізі видів діяльності .


Рис.1. Формирование финансовых результатов


Таким чином, на формування чистого прибутку підприємства впливають фінансові результати, отримані після здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності і фінансові результати, отримані в результаті, надзвичайних подій.

На малюнку 1 представлений процес формування фінансових результатів.

Аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин отриманих збитків і прибутку по кожнім конкретному випадку. На етапі загальної оцінки фінансових результатів необхідно проаналізувати динаміку і рівень фінансових результатів. ( табл. 1 ).

Таблиця 1

Аналіз динаміки фінансових результатів

І Фінансові результати

Стаття



За попереднй

період

За звітний

период

+/- відхилення

Абсолютн.

Тис. . грн

Темп приросту, %

1

2

3

4

5

Дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

518,1

517,1

-1,0

-0,2

Податок на додаткову вартість

(86,4)

(43,6)

-42,8

-49,5

Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

431,7

473,5

41,8

9,7

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

(375,6)

(285,2)

-90,4

-24,1

Валовий прибуток

56,1

188,3

132,2

235,7

Інші операційні доходи

1486,2

239,7

-1246,5

-83,9

Адміністративні витрати

192,4

115,5

-76,9

-40,0

Витрати на збут

56,9

-

-56,9

100,0

Інші операційні витрати

1207,9

(239,7)

-968,2

-80,2

Фінансові результати від операційної діяльності :

- прибуток



85,1

72,8



-12,3



-14,5

Інші доходи

28,6

86,5

57,5

202,4

Фінансові витрати

120,2

236,7

116,5

96,9

Інші витрати

(19,3)

(129,4)

110,1

570,5

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподатковування:

- прибуток

- збиток



(25,8)



(206,8)



181,0



701,6

Податок на прибуток від звичайної діяльності













Фінансові результати від звичайної діяльності:

- прибуток

- збиток



(25,8)



(206,8)



181,0



701,6

Чистий :

- прибуток

- збиток



(25,8)



(206,8)



181,0



701,6



За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що чистий збиток збільшився на 181 тис грн. (701,6%) і склав 206,8 тис. грн. При цьому прибуток від операційної діяльності збільшилася на 12.3 тис.грн (14,5 %), але по інших видах діяльності отриманий збиток, тому що при низьких доходах фінансові витрати збільшилися на 116,5 тис. грн (96,9%), а інші витрати - на 110,1 тис. грн (570,5 %).

При аналізі формування прибутку використовуються показники питомої ваги кожного складового прибутку і, використання прибутку. Тому що модель фінансових результатів підприємства від звичайної діяльності є аддитивной, збільшення (зменшення) одного з доданків приводить до відповідного збільшенню (зменшенню) результативного показника.

На наступному етапі аналізу виявляють причини змін фінансових результатів підприємства. Для цього проводиться детальне вивчення впливу різних факторів на фінансові результати.

2. Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу вивчаються суми прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори її зміни.

Валовий прибуток у цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості:

- обсягу реалізації продукції (VРП);

- її структури ( Уді );

- собівартості ( Сі );

- рівня средньореалізаційних цін ( Ці ).

Обсяг реалізації продукції може мати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.



Коньюктура ринку

Залишки запасів продукції продукции

Рис. Факторна модель фінансових результатів від реалізації.


Структура товарної продукції може мати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте і, навпаки.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обратнопропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного росту суми прибутку, і навпаки.

Зміна рівня средньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

Структура товарной продукции может оказывать как по­ложительное, так и отрицательное влияние на сумму прибыли. Если увеличится доля более рентабельных видов продукции в общем объеме ее реализации, то сумма прибыли возрастет и, наоборот.

Себестоимость продукции и прибыль находятся в обратно пропорциональной зависимости: снижение себестоимости при­водит к соответствующему росту суммы прибыли, и наоборот.

Изменение уровня среднереализационных цен и величина прибыли находятся в прямо пропорциональной зависимости: при увеличении уровня цен сумма прибыли возрастает, и на­оборот.


Таблиця

Вихідні дані для факторного аналізу прибутку




Показник


Попередній рік

Попередній рік,

перераховоний на фактичний обсяг продажу


Звітний рік

Чистий дохід (Д)

431,7

461,3

473,5

Собівартість реалізованої продукції (З)

375,6

401,2

285,2

Прибуток від реалізації (П)

56,1

60,1

188,3
Якщо порівняти суму прибутку попередню й умовну, обчислену виходячи з фактичного обсягу й асортименту продукції, але при цінах і собівартості продукції попереднього року довідаємося, наскільки вона змінилася за рахунок обсягу і структури реалізованої продукції:

П (vрп) = П0 * (К-1)

П (vрп) = 56,1 * (1,069 – 1 ) = 3,87 (тис. грн)

К= Д0 1 / Д0

К = 461,3 / 431,7 = 1,069

П ( уд ) = П0 1 – П0 *К

П ( уд ) = 60,1 – 56,1 * 1,069 = 0,1 (тис. грн)

П ( с ) = С0 1 –С1

П ( с ) = 401,2 – 285,2 = 116,0 (тис. грн)

П ( ц ) =Д1 - Д0 1

П ( ц ) = 473,5 -461,3 = 12,2 (тис. грн)

На зміну прибутку від операційної діяльності впливають:

- сума валового прибутку;

- сума адміністративних витрат;

- сума витрат на збут;

- фінансовий результат від іншої операційної діяльності.

Факторний аналіз прибутки від операційної діяльності виконаємо в наступній таблиці


Таблиця

Факторний аналіз прибутку від операційної

діяльності

Показники

Попередній рік

Звітний рік

+/- відхилення

1. Валовий прибуток

56,1

188,3

132,2

2. Адміністративні витрати

192,4

115,5

-76,9

3. Витрати на збут

56,9

-

-56,9

4. Інші операційні доходи

278,3

-

-278,3

Усього прибуток від операційної діяльності

85,1

72,8

-12,3


3. Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами чи ресурсами, що були використані для одержання цього ефекту. Показники рентабельності характеризують відносну доходність чи прибутковість , вимірювану до витрат чи засобів капіталу. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому , прибутковість різних видів діяльності , окупність витрат. Вони більш повно , чим прибуток , відбивають остаточні результати діяльності , тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами. Для розрахунку показників рентабельності найчастіше використовується чотири різних показники : валовий прибуток ( стор.050 форми № 2 ), операційна прибуток ( стор. 100 форми № 2 ),прибуток до оподатковування ( стор.170 форми № 2 ), чистий прибуток ( стор. 220 форми № 2 ).

У залежності від того , з чим порівнюють обраний показник прибутку показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що характеризують окупність витрат виробництва й інвестиційних проектів;

2) показники, що характеризують прибутковість продажів;

3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) - відношення валового (Прп) чи чистого прибутку (НП) до суми витрат по реалізованій продукції (З рп):

RЗ = П рп / З рп


Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Рентабельність продажів (обороту) - відношення прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг чи чистого прибутку до суми отриманого виторгу (В):

Rрп = П рп / В


Характеризує ефективність підприємницької діяльності; скільки прибутку має підприємство з гривні продажів. Широке застосування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції.

Рентабельність (прибутковість) капіталу - відношення валового, чистого прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу (K) чи окремих його частин: власного (акціонерного), позикового, перманентного, основного, оборотного, виробничого капіталу і т.д.

Rк = П рп / К


У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівні і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.


Тема 8. Аналіз фінансового стану підприємства


  1. Значення АФСП та його інформаційна база

  2. Аналіз активів та джерел їх утворення

  3. Оцінка ефективності та інтенсивності капіталу.

  4. Аналіз платоспроможності.

  5. Аналіз фінансової стабільності.


1. Результативність фінансового аналізу багато в чому залежить від організації і досконалості його інформаційної бази. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать:

1) "Баланс" ( форма 1 )

2) "Звіт про фінансові результати" (форма № 2);

3) "Звіт про рух коштів " (форма № 3);

4) "Звіт про власний капітал" (форма № 4);

5) Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5).

6). дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, що розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану за даними балансу.

Починаючи аналіз стану підприємства за даними балансу, перше, на що варто звернути увагу, це те, що для проведення аналізу, як правило, даремно розглядати показники за один період. Набагато корисніше вивчити порівняльні дані, що охоплюють два і більш періоди.

Крім того, лише деякі показники у фінансових звітах мають значення самі по собі. Важливий саме їхній зв'язок з іншими показниками чи напрямок і величина зміни за період.

Бухгалтерський баланс - це узагальнена модель, що відбиває джерела залучення грошей для бізнесу і їхнє використання.

За своєю формою баланс являє собою таблицю, у якій, з однієї сторони (в активі), відбиваються засоби підприємства, з іншої (у пасиві) - джерела їхнього утворення.

Засоби в активі балансу групуються по чотирьох розділах, у першому розділі відображуються довгострокові (необоротні) активи: основні засоби, довгострокові біологічні активи і нематеріальні активи по залишковій вартості, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, гудвіл.

В другому розділі приводиться інформація по оборотним активам, до яких відносяться запаси сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції ( матеріальні оборотні кошти), усі види дебіторської заборгованості, кошти, грошові кошти та їх еквіваленти та інші активи.

Третій розділ - "Витрати майбутніх періодів".

Четвертий розділ – « Необоротні активи та групи вибуття».

Пасив балансу (зобов'язання підприємства) представлений п'ятьма розділами: власний капітал і резерви (розділ І ,ІІ), довгострокові зобов'язання (розділ ІІІ) і короткострокові зобов'язання (розділ ІV ), доходи майбутніх періодів(розділ V).

2. Фінансовий стан підприємства і його стійкість у значній мірі залежать від того, яким майном володіє підприємство, у які активи вкладений капітал, і який дохід вони йому приносять.

Інформація про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, міститься в активі балансу. Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їхньої ліквідності (швидкість перетворення s готівку ). За цією ознакою всі активи балансу підрозділяються на довгострокові, чи основний капітал (розділ І), і оборотні активи (розділ ІІ).

Засоби підприємства можуть використовуватися як у його внутрішньому обороті, так і за його межами (дебіторська заборгованість, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, кошти на рахунках у банках).

Оборотний капітал може знаходитися в сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція) і сфері звертання (продукція, відвантажена покупцям, засобу в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі і на рахунках у банках, товари й ін.).

У процесі аналізу активів підприємства в першу чергу варто вивчити зміни в їхньому складі і структурі і дати їм оцінку.


Таблиця

^ СТРУКТУРА АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Активи підприємства

На початок періоду

На коней періоду

+/- відхилення

тис. грн.

частка, %

тис. грн.

частки, %

тис. грн.

частки, %

1. Необоротні активи



















2. Оборотні активи



















2.1. Матеріальні оборотні кошти



















2.2. Дебіторська заборгованість



















2.3. Кошти і їхні еквіваленти



















2.4. Інші оборотні активи



















3, Витрати майбутніх періодів



















4, Необоротні активи та групи вибуття



















Разом активів ( загальний капітал)




















Результати аналізу структури джерел капіталу повинні показати, на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи таїть у собі сформована структура капіталу великий ризик для інвесторів, чи сприятлива вона для ефективного його використання. Для відповіді на ці питання складається аналітична таблиця .

Для аналізу дані пасиву балансу групуються по наступним групах:

1. Власний капітал (1+2 розділ пасиву )

2. Позиковий капітал (3+4 розділ пасиву)

3. Доходи майбутніх періодів (5 розділ )

Для підприємств, що функціонують в умовах розвитих ринкових відносин, нормальним положенням, що забезпечує досить стабільний стан фінансів в очах інвесторів і кредиторів, вважається відношення власних джерел до загальної їхньої суми на рівні 50-60 Це дає можливість забезпечувати стабільну структуру капіталу. Саме такій структурі віддають перевагу інвестори і кредитори

Таблиця

Аналіз наявності , складу і структури джерел капіталу підприємства

Джерела капіталу


На початок року

На кінець звітного періоду

Зміна за звітний період

сума



питома вага.

%

сума,

.

питома вага.

%

сума,

у відсотках

A

1

2

3

4

5

6

1. Всього джерел



















1.1. Власний капітал (розділ 1+2 р. пасиви балансу)



















Статутний капітал



















Додатковий капітал



















Резервний капітал



















Нерозподілений прибуток



















Забезпечення майбутніх витрат і платежів



















1.2. Позиковий капітал



















Довгострокові зобов'язання



















Короткострокові зобов'язання



















1.3. Доходи майбутніх періодів





















3. Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підпри­ємства — прибуток і обсяг реалізованої продукції — безпосеред­ньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів.

Прискорення обертання оборотних коштів має велике значен­ня для забезпечення стабільності фінансового стану підприємст­ва, що пояснюється трьома основними причинами.

По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг обо­ротних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.

По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.

По-третє, прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.

Слід наголосити, що робота за умов ринку і повної господар­ської самостійності не скасовує необхідності планування (норму­вання) оборотних

Отже, аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявля­ти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин. За даними ф. ] «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові результати» визначаються і ана­лізуються такі показники оборотності оборотних коштів:

J. ^ Оборотність у днях (Од) — час повного кругообігу оборо­тних коштів.

Визначається за формулою:

Од = СЗ [Д : РП],

де СЗ — середній залишок оборотних коштів;

Д — кількість днів у періоді, що аналізується;

РП — виручка від реалізації.

Середній залишок оборотних коштів у цілому (або будь-якого з їх видів) обчислюється за формулою середньої хронологічної. Для цього беруть підсумки залишків 2-го розділу активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньоріч­ний залишок.

^ 2. Коефіцієнт оборотності (Ко) —- це кількість оборотів, що їх роблять оборотні кошти за період, який аналізується.

Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалі­зації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. Він визна­чається за формулою:

Ко = РП : СЗ,

де Ко — коефіцієнт оборотності;

РП — виручка від реалізації:

СЗ — середній залишок оборотних коштів за період, що аналі­зується. Коефіцієнт оборотності засобів — це фондовіддача обо­ротних коштів.

3. ^ Тривалість одного обороту в днях (То) — визначається за формулою:

То = Д : Од,

де То — тривалість одного обороту в днях;

Д — кількість днів періоду, що аналізується (90, 360);

Од — оборотність оборотних коштів у днях.

4. ^ Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз). Він показує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн. виручки від реалізації, І визначається за формулою:

Кз = [СЗ : РП] 100,

де Кз — коефіцієнт завантаження коштів в обороті;

СЗ — середній залишок оборотних коштів, грн.;

РП — виручка від реалізації продукції, грн.;

100 — переведення грн. у коп.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) — величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів (Ко). Що менший коефіцієнт завантаження коштів, то ефективніше вико­ристовуються оборотні кошти.

Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємс­тва за звітний період з аналогічними показниками за минулий звітний період. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшен­ня або погіршання. Ця інформація корисна для акціонерів, мож­ливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників та ін.


4. Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного виконання розрахунків по короткострокових зобов'язаннях.

Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів у кількості, достатньому для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

У вітчизняній практиці фінансового аналізу оцінка платоспроможності виконується на підставі коефіцієнтів ліквідності балансу .

Коефіцієнт загального покриття (коефіцієнт поточної платоспроможності) показує, у якому ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань.


Кзаг = Оборотні активи (2 р. А) / Поточні зобов'язання (4 р. П)


Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох. Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинно бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під загрозою банкрутства. Перевищення короткострокових засобів над зобов'язаннями більш ніж у два (три) рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу

Проміжний (уточнений) коефіцієнт покриття (термінової платоспроможності) вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи ( матеріальні оборотні кошти).


К пр = грошові кошти + дебіторська заборгованість / Поточні зобов'язання


Бажано, щоб цей коефіцієнт був рівним 0,7 - 0,8.

У багатьох випадках доцільно оцінювати ліквідність тільки по показниках грошових коштів .

Коефіцієнт оцінки ліквідності по показниках мобільної частини активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності.


К ал = Грошові кошти / поточні зобов'язання


У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2-0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить об неефективному їхні використання.


5. Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежать від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових засобів) і структури активів підприємства й у першу чергу від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від урівноваженості активів і пасивів підприємства,

Під фінансовою стійкістю розуміють ступінь незалежності підприємства від позикових джерел фінансування. Для оцінки фінансової стійкості розраховують ряд коефіцієнтів.

  1   2   3

Добавить документ в свой блог или на сайт


Реклама:

Похожие:

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconКурс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз (теорія) для спеціальності 050106 «Облік і аудит»
Спосіб відносних різниць застосовується в тому випадку, коли відомі відносні зміни кожного фактора (% виконання плану по кожному...

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconКонспект лекцій з дисципліни "Інвестування" для студентів 3 та 4 курсів для спеціальності
Опорний конспект лекцій з дисципліни “Інвестування”, для спеціальності 050107 „Економіка підприємства”, 050104 “Фінанси”; 050106...

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconРобоча програма з дисципліни "Фінансовий аналіз" статус дисципліни нормативна для спеціальності
Робоча програма складена на базі освітньо-професійної програми, підготовки спеціалістів напряму 0501 “Економіки І підприємництво”...

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconМетодичні вказівки та тематика курсових робіт з дисципліни „податковий облік" для студентів 4 курсу спеціальності 050106 „Облік І аудит" всіх форм навчання
Методичні вказівки та тематика курсових робіт з дисципліни„Податковий облік” для студентів 4 курсу всіх форм навчання спеціальності...

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconКритерії оцінки тестування з дисципліни «основи зовнішньоекономічної діяльності»
Завдання для модульних контрольних робіт з дисципліни «Основи зовнішньоекономічної діяльності» для студентів спеціальності 050106...

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconКонспект лекцій 2011 Конспект лекцій з дисципліни „Економічний аналіз".(Для спеціальності „Економіка підприємства")
Конспект лекцій з дисципліни „Економічний аналіз”.(Для спеціальності „Економіка підприємства”)

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconМетодичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів з дисципліни Політологія для студентів другого курсу для спеціальностей: 050106( Облік і аудит), 050107( Економіка підприємства)
Методичні рекомендаціїта та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів з дисципліни Політологія для студентів другого...

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconКонспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни «Економічна інформатика», для спеціальності
Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни «Економічна інформатика», для спеціальності 030509 «Облік і аудит», напряму...

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconКоробов В. К., старший викладач Фролова М. Е
Методичні рекомендації до виконання семінарських занять з дисципліни «Соціологія», для спеціальності «Фінанси», напряму підготовки...

Курс лекцій та практичні завдання з дисципліни : „ Економічний аналіз для спеціальності 050106 «Облік і аудит» iconКонспект лекцій з дисципліни "Економічний ризик та методи його вимірювання" для студентів 3 курсу для спеціальності
Тексти лекцій з дисципліни “економічний ризик та методи його вимірювання” для студентів спеціальності 050107 “Економіка підприємства”...

Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©zi.zavantag.com 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы