Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності icon

Конспект лекцій з дисципліни "Стратегія підприємства" для студентів 4 курсу для спеціальності

Реклама:



НазваниеКонспект лекцій з дисципліни "Стратегія підприємства" для студентів 4 курсу для спеціальності
страница1/6
Дата конвертации20.12.2012
Размер1.27 Mb.
ТипКонспект
источник
  1   2   3   4   5   6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки і підприємництва


Реєстр. №


конспект лекцій


з дисципліни “Стратегія підприємства”

для студентів 4 курсу

для спеціальності 050100 „Економіка підприємства”

напряму підготовки 0501 „Економіка і підприємництво”

факультету економіки




Херсон – 2007р.

Конспект лекцій з дисципліни „Стратегія підприємства”, для спеціальності 050100 „Економіка підприємства”, напряму підготовки 0501 „Економіка і підприємництво”

Укладач: к.т.н, доцент Половцев О.В., кількість сторінок 92.


ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри економіки та підприємництва

протокол № 10 від "06" березня 2007 р.
^

Зав. кафедри економіки та підприємництва


_____________­­­­­­­­­­­­­_______________ М.В. Шарко


Відповідальний за випуск ___________М.В. Шарко


1.Стратегія підприємства: поняття, еволюція концепції


1.1. Поняття «стратегія підприємства». Необхідність її формування. Предмет вивчення «Стратегії підприємства». Стратегічний контексту діяльності підприємства

1.2. Ієрархія стратегій підприємства та етапи їх формування

1.3. Характеристика розробок десяти шкіл стратегій.


^ 2. Місія та цілі підприємства


2.1. Місія підприємства

2.2. Цілі підприємства, їх класифікація та рангування


3. Стратегічний контекст підприємства.


3.1. Фірма як суб'єкт ринку

3.2. Поняття стратегічної бізнес-одиниці


^ 4. Оцінювання зовнішнього середовища підприємства


4.1. Аналіз моделей

4.2.Призначення, зміст і методичні особливості аналізу зовнішнього середовища


^ 5. Аналіз стратегічного потенціалу підприємства


5.1. Системний функціональний аналіз внутрішнього стану підприємства

5.2. Джерела і способи діагностики. Декомпозиція функцій та цілей підприємства


^ 6. СТРАТЕГІЇ БІЗНЕСУ (КОНКУРЕНТНІ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА)


6.1. Поняття про конкурентні стратегії підприємства

6.2. Характеристика загальноприйнятих конкурентних стратегій

6.3. Оцінка конкурентоспроможності продукції і підприємства

6.4. Формування конкурентної стратегії: етапи і складові процесу


^ 7. СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

7.1. Поняття про диверсифікацію діяльності підприємства

7.2. Умови і причини диверсифікації підприємства

7.3. Варіанти і критерії диверсифікації


8. Стратегії завнішнього розвитку підприємства


^ 9. КОРПОРАТИВНА (ЗАГАЛЬНА) СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА


9.1. Поняття про корпоративну стратегію підприємства

9.2. Поняття про стратегічний аналіз і його методи


^ 10. Матричні методи у формуванні корпоративної стратегії підприємства


10.1. Поняття про матричні методи в проведенні портфельного аналізу та його етапи

10.2. Матриця Бостонської консультаційної групи (БКГ) „зростання-частина ринку»

10.3. Багатофакторна портфельна матриця „Мак-Кінсі» „привабливість- конкурентоспроможність»

10.4. Матриця АДЛ (фірми Артура Д.Літла)

10.5. Інші матричні методи формування корпоративної стратегії підприємства


^ 11. Альтернативність у стратегічному виборі


11.1. Стратегічні альтернативи

11.2. Стратегічні альтернативи базових стратегій


12. Декомпонування корпоративної стратегії підприємства


12.1. Розробка операційних стратегій

12.2. Оформлення стратегічного плану підприємства

12.3. Декомпонування стратегії


^ 13. ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА


13.1. Сутність та призначення функціональних стратегій

13.2. Види функціональних стратегій та основні елементи організації їх розробки


^ 15. Сучасний стан і перспективи розвитку стратегічного управління в Україні


1.Стратегія підприємства: поняття, еволюція концепції


1.1. Поняття «стратегія підприємства». Необхідність її формування. Предмет вивчення «Стратегії підприємства». Стратегічний контексту діяльності підприємства

1.2. Ієрархія стратегій підприємства та етапи їх формування

1.3. Організація процесу розробки стратегій підприємства


1.1. Поняття «стратегія підприємства


Слово «стратегія» походить від грецького strategia (стратос – військо, аго – веду), тобто за походженням це військовий термін. Там він означає військове мистецтво, що вивчає закономірності та характер війни, теоретичні основи планування, підготовки і проведення крупних військових операцій із заздалегідь сформульованими стратегічними завданнями.

Уперше термін «стратегія» запозичив у військових і використав у економіці для визначення одного із видів керівництва будь-яким комерційним підприємством А.Чендлер-молодший у 1962 році. Власне з того часу розпочався етап стратегічного планування на підприємствах в умовах ринкової економіки.

Термін «стратегія» використовується нині в багатьох сферах суспільного життя. Щодо терміну «стратегія підприємства (фірми)», то тут існує чимало визначень. Її розуміють як: систему організаційно-економічних заходів для досягнення довгострокових цілей підприємства; обґрунтування перспективних орієнтирів діяльності підприємства на основі оцінювання його потенційних можливостей і прогнозування розвитку зовнішнього середовища; генеральний напрямок розвитку підприємства, який забезпечує узгодження його цілей і можливостей та інтересів усіх суб’єктів; ефективну ділову концепцію досягнення конкурентних переваг підприємством; сукупність перспективних орієнтирів для роботи підприємства; план дій, що визначає пріоритети розв’язання проблем і ресурси для досягнення основної мети.

І. Ансофф під стратегією розумів один із декількох наборів правил прийняття рішень стосовно поведінки фірми в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток підприємства.

На нашу думку, лише в комплексі всі визначення найбільш повно відображають суть поняття «стратегія підприємства». ^ Глибинну суть цього поняття можна зрозуміти, відповівши принаймні на чотири питання:

1. У якому фінансово-економічному стані і середовищі перебуває підприємство нині?

2. Який стан підриємства очікують у перспективі: бажаний чи реально можливий?

3. Які альтернативні напрямки розвитку підприємства можливі (з урахуванням його сильних і слабких сторін, загроз і можливостей середовища)?

^ 4. Якими методами і засобами можна реалізувати вибрану стратегію?

Урахування цього дозволяє запропонувати наступне, найбільш повне визначення стратегії підприємства.

Стратегія підприємства – це систематичний план його потенційної поведінки в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень для найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей, усунення слабких сторін та захист від майбутньої загроз зовнішнього середовища задля прибутковості.

Отже, необхідність розробки підприємствами стратегії виклика-на, нестабільністю ринкового середовища, неповнотою інформації про його майбутній стан і вплив на підприємство.

Саме за таких умов необхідно розглядати стратегічний контекст в діяльності підприємства, яка здійснюється за двома напрямками: а) поточна, операційна діяльність, спрямована на поточну прибутковість; б) стратегічна діяльність, спрямована на майбутню прибутковість. В умовах ринку, коли зовнішнє середовище достатньо турбулентне, слабо передбачуване і переважно не залежить від зусиль підприємства, ігнорування ним стратегічного контексту діяльності може спричинити катастрофічні наслідки. Діяльність кадрів за принципом «сьогодні – на сьогодні» без заходів, які нині не дадуть віддачі, а забезпечать успіх підприємства в майбутньому, явно веде до банкрутства.

В даному контексті, про необхідність розробки стратегії підприємства достатньо влучно висловився один із авторів вчення про стратегічний менеджмент, американський вчений Ігор Ансофф. Він писав: «...компанії, за відсутності планованої і керованої стратегії, приречені на вимирання, за винятком хіба що монополій і субсидованих компаній. В компаніях, яким вдається вижити, стратегічною поведінкою принаймні керують».

Не випадково „Стратегія підприємства» стала навчальною дисципліною. Необхідність даного курсу викликана невідкладною потребою у формуванні фахівця, здатного приймати оптимальні рішення, пов’язані з майбутнім функціонуванням підприємства, постійно узгоджувати поточну діяльність із стратегічними цілями, забезпечити адаптацію підприємства до змінюваного зовнішнього середовища шляхом формування та реалізації ефективних стратегій діяльності.

Особливо важливим є прищеплення навичок стратегічного мислення українським студентам. Адже середовище, в якому діють підприємства в Україні, характеризується нестабільністю і непередбачуваністю. Україна стала на шлях впровадження ринкових відносин. А будь-який ринок характеризується слабкою передбачуваністю умов росту і розвитку підприємства. На Україні внаслідок суттєвих прорахунків у проведенні реформ і в зв’язку з тим, що ринок лише зароджується, непередбачуваність середовища є до певної міри навіть загрозлива. Тому екстраполяційне довгострокове планування (від досягнутого рівня) уже не може бути інструментом коригування росту і розвитку підприємств. На зміну приходить стратегічне планування і стратегічне управління, тобто стратегічний менеджмент.

Отже, спеціаліст з економіки, який не володіє принаймні елементами стратегічного планування і управління, сучасному підприємству не підходить. Раніше чи пізніше він змушений буде зрозуміти стратегічний контекст діяльності підприємства і дібрати форми та методи його забезпечення.

^ Метою навчального курсу «Стратегія підприємства» є надання знань про теоретичні засади, інструментарій та методи розроблення стратегії підприємства.

Завдання курсу: засвоєння загальних теоретико-методологічних засад розробки стратегії і вибору стратегічних альтернатив; розгляд стратегічного планування в системі менеджменту, управління підприємством; ознайомлення із сучасним станом і напрямками формування та реалізації стратегії діяльності підприємств; набуття практичних навичок формування стратегії на всіх її етапах – вивчення середовища, визначення ролі, цілей, стратегічних альтернатив, вибір і реалізація стратегій; набуття навичок стратегічного мислення.

Предметом дисципліни «Стратегія підприємства» є методологія розробки стратегії підприємства, тобто вивчення методів і прийомів формування його місії, мети і довгострокових цілей та вироблення раціональних шляхів їх досягнення в умовах нестабільності середовища та неповноти інформації про його майбутній розвиток.


1.2. Ієрархія та етапи формування стратегії підприємства


^ Стратегія підприємства має кілька рівнів декомпонування, кожному з яких відповідає стратегія певного рангу, тобто, стратегія підприємства має ієрархічну будову.

Ієрархія стратегій означає ранжування, взаємозв’язок і підпорядкованість різних стратегій, які становлять стратегію підприємства.

^ У мультибізнесовому підприємстві (багатопрофільному, диверсифікованому, що виробляє різнотипну продукцію) застосовують чотирирівневу стратегію, до якої входять:

1. Корпоративна (загальна) стратегія, що одночасно є портфельною.

2. Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії.

3. Функціональні стратегії.

4. Операційні стратегії.

У однобізнесовому підприємстві (вузькопрофільному, що виробляє однотипну продукцію) застосовують трьохрівневу стратегію, до якої входять:

1. Корпоративна стратегія, що одночасно є конкурентною (діловою, бізнесовою).

2. Функціональні стратегії.

3. Операційні стратегії.

Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія займає в ієрархії найвищий рівень. Вона визначає загальний напрямок діяльності підприємства, один із наступних: або стратегію зростання, або стабілізації, або скорочення.

Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії підпорядковуються корпоративній, вказують шляхи досягнення вибраного нею напрямку в кожній СОБ (стратегічній одиниці бізнесу) і являють собою план завоювання сильних довгострокових конкурентних позицій (переваг). Дані стратегії називають ще стратегіями бізнесу, або стратегіями конкурентоспроможності.

Функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального напрямку діяльності: стратегія виробництва, маркетингу, фінансова стратегія, стратегія науково-дослідних робіт, стратегія управління персоналом тощо. Функціональні , доводять корпоративну і конкурентні стратегії конкретизують стратегії до функціональних служб господарства. Одночасно функціональні підрозділи помітно впливають на формування корпоративної і конкурентних стратегій.

^ Операційні стратегії – це вузькі стратегії для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо. Це найнижчий рівень стратегії підприємства, з яким пов’язані стратегії, що займають вищий ієрархією: корпоративна, конкурентні, рівень за функціональні.

^ Кожен з названих вищих рівнів утворює стратегічне середовище для нижчого рівня і обмежує його в чомусь.

Формування стратегії підприємства є процесом, який проходить певні етапи.

На першому етапі розробки стратегії підприємства здійснюють аналіз середовища, прогнозують його майбутній розвиток, виявляють можливості і загрози, сильні і слабкі сторони, оцінюють конкурентоспроможність і прогнозують її зміни.

На другому етапі або паралельно (на новоствореному підприємстві – на першому) визначають місію, мету і цілі підприємства.

На третьому етапі здійснюють стратегічний аналіз, який полягає в порівнянні мети і цілей з результатами аналізу середовища, виявленні і усуненні розривів між ними і, головне, у виробленні альтернативних стратегій – варіантів стратегічного розвитку.

^ На четвертому етапі моделюються варіативні сценарії розвитку подій (оптимістичний, песимістичний та найбільш вірогідний) і досліджується вплив кожного на сформульовані альтернативні стратегії. Визначається конкурентоспроможність підприємства у разі реалізації тієї чи іншої стратегії за певним сценарієм.

На п’ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з альтернативних.

На шостому – готується кінцевий варіант стратегічного плану підприємства.

На сьомому етапі на базі стратегічного плану розробляються тактичні середньострокові плани.

Нарешті, на восьмому етапі розробляються оперативні плани та проекти, і на цьому процес стратегічного планування завершується. Розпочинається процес реалізації стратегічного плану, тобто процес стратегічного управління. Він передбачає не лише організацію реалізації стратегії (9-й етап) але і її практичну оцінку, контроль за виконанням (10-й етап) і зворотний зв’язок, якщо виявляються помилки, недоробки у формуванні стратегічного плану на будь-якому із етапів. Інколи такий зворотний зв’язок передбачає часткові зміни місії і цілей, якщо вони виявилися до певної міри нереальними. До речі, зворотний зв’язок можливий на будь-якому з етапів формування стратегії. Все це свідчить про те, що і формування, і реалізація стратегії становлять єдиний процес.

^ Причому він є безперервним, оскільки середовище, а, значить, і умови діяльності підприємства постійно змінюються, стратегічний план регулярно коригується.


1.3. Характеристика розробок десяти шкіл стратегій.


Ефективне вирішення проблеми виживання і забезпечення безупинного розвитку фірми полягає у створенні і реалізації її конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути досягнуті на основі грамотно розробленої й ефективної стратегії розвитку.

У даний час середовище діяльності вітчизняних підприємств характеризується підвищенням складності, рухливості і невизначеності (нові інформаційні технології, індивідуалізація і динамізм поведінки споживачів, поси­лення міжнародної конкуренції, високі вимоги до якості товарів і обслуговування й ін.), що підтверджує актуальність і необхідність просування в практику підприємств ідей і технологій стратегічного менеджменту.

Галузь стратегічного менеджменту відрізняється великою тематичною різноманітністю (наприклад, реструктуризація підприємств, стратегія підвищення вартості підприємства, динамічні ключові компетенції, стратегія управління знаннями, інформаційна технологія і стратегія й ін.) та наявністю різних поглядів на процес побудови стратегії. Велика робота з класифікації й аналізу розробок різних шкіл стратегій проведена Г. Мінцбергом та ін. Беручи за основу цю монографію і ряд інших публікацій, дамо коротку характеристику десяти шкіл управлінської думки з метою опису стану і виявлення нових підходів до розробки стратегії підприємства (табл. 1.1).


Таблиця 1.1

Школи стратегій


Назва школи

Відмітна характеристика

^ 1. Школа дизайну

Формування стратегії як процес осмислення

2. Школа планування

Формування стратегії як формальний процес

3. Школа позиціонування

Формування стратегії як аналітичний процес

4. Школа підприємництва

Формування стратегії як процес передбачення

5. Когнітивна школа

Формування стратегії як ментальний процес

6. Школа навчання

Формування стратегії як процес, що розвивається

7. Школа влади

Формування стратегії як процес ведення переговорів

8. Школа культури

Формування стратегії як колективний процес

9. Школа зовнішнього середовища

Формування стратегії як реактивний процес

^ 10. Школа конфігурації

Формування стратегії як процес трансформації


Десять шкіл поділяються на три групи. Розробників перших трьох шкіл цікавить те, як повинні формуватися стратегії, а не те, як вони формуються насправді. Ці школи мають розпорядчий характер.

^ Школа дизайну (проектування, конструювання, моделювання пропонує модель побудови стратегії як спроби досягнення чи збігу відповідності внутрішніх і зовнішніх можливостей. Іншими словами, представники цієї школи наполягають на ідеї відповідності між характеристиками фірми і тими можливостями, що визначають її позицію в зовнішньому середовищі. Інструментом, за допомогою якого встановлюється зазначена відповідність, є цитований у кожному підручнику зі стратегічного менеджменту метод SWОТ-аналізу. Найбільш яскравий представник цієї школи - Кеннет Ендрюс.

^ Школа планування, яку найчастіше пов'язують з ім'ям Ігоря Ансоффа, розвивалася паралельно зі школою дизайну. На сьогоднішній день відома відносно велика кількість різних моделей стратегічного планування. До вихідних положень школи планування відносять: стратегія є результатом контрольованого, усвідомленого процесу формального планування, що розбивається на окремі кроки; відповідальність за всі аспекти стратегічного про­цесу покладається на вище керівництво компанії; при завершенні процесу формування стратегії представляють керівництву фірми цілком готовими до практичної реалізації.Як бачимо, основна особливість цієї школи полягає у використанні складного розрахунково-аналітичного апарату довгострокового проектування і уявленні стратегічного процесу у вигляді процесу формального планування. Але такий підхід можливий в умовах відносно стабільного зовнішнього середовища фірми. При підвищенні динаміки змін середовища ефективність даного підходу різко зменшується.

^ Школа позиціонування визнає вихідні положення двох вищезгаданих шкіл та їхні моделі. Але якщо представники школи дизайну і школи планування вважали, що для конкретної ситуації можна розробити необмежену кількість стратегій, то представники школи позиціонування стверджували, що для кожної галузі є обмежене число ключових стратегій, що можуть привести до успіху. До числа ключових (конкурентних) стратегій відносять запропоновані Майклом Портером стратегії мінімізації витрат, диференціації товару і концентрації у певному діапазоні ринкової діяльності. Моделі, опрацьовані цією школою, дозволяли теоретично обґрунтувати одержання і використання конкурентної переваги за допомогою правильного позиціонування компанії в окремій галузі. Найчастіше вказують на такі недоліки цієї школи: статичність аналізу, зайва увага до зовнішнього середовища організації, а не до її внутрішніх здатностей, до конкуренції, а не до співробітництва.

Наступні шість шкіл, від підприємницької до школи зовнішнього середовища, названих описовими, концентрували свою увагу на специфічних аспектах формування стратеги, тобто вони прагнули пов'язати пояснення принципів формування стратегії і розгортання стратегічного процесу в часі.

^ Школа підприємництва розглядає стратегічний процес як результат дій керівника організації, тобто як формування цією людиною бачення, ідеалу організації. При цьому керівнику приписуються такі якості, як інтуїція, розсудливість, мудрість, проникливість. Як бачимо, процес формування стратегії базується на досвіді й інтуїції керівника організації, що одержимо просуває свою концеп­цію, особисто контролюючи її здійснення, а в разі потреби вносить своєчасні корективи. Практика підприємницької діяльності найбільш часто вимагає такого підходу до формування стратегії в перші роки існування організації, коли відбувається вибір напрямку її розвитку. Прихильники цієї школи - Й. Шумпетер і А. Коул.

^ Когнітивна школа (школа пізнання) аналізує стратегічний процес з погляду пізнавальних здібностей людини, тобто намагається проникнути в думки керівника організації, який формує бачення. Найбільш відомий представник цієї школи Герберт Саймон стверджував, що стратегії можуть формуватися тільки як загальне уявлення (бачення) на основі засвоєних людиною концепцій, уявлень, схем. По суті, стратегії - це концепції однієї людини - керівника організації, тому вони не оптимальні, отже, виникають проблеми з їх впровадженням і коригуванням.

^ Школа навчання (побудова стратегії як процес, що розвивається). Ключовою особливістю цієї школи є те, що вона базується не на розпорядженнях, а більше - на описах. Представники цієї школи, у першу чергу Дж. Куїнн, стверджують, що стратегії виникають тоді, коли люди, діючи індивідуально або колективно, вивчають ситуацію, що складається, визначають достатність можливостей в організації справитися з нею і формують в остаточному підсумку схему своєї поведінки, тобто стратегію. Отже, розробка стратеги - це процес індивідуального і групового навчання. Процедура навчання носить характер, що розвивається, тобто стратегії зявляються крок за кроком у міру пристосування організації до змін. Основна відправна передумова цієї школи полягає в тому, що стратегію не можна формувати за типом бачення однієї людини, керівника організації.

^ Школа влади (побудова стратегії як переговорного процесу) розглядає процес формування стратегії як відкриту боротьбу за вплив, за допомогою використання менеджерами владних і політичних методів. Цей процес реалізується за допомогою переговорів між конфліктуючими керівниками або групами керівників усередині організації або між конфліктуючими організаціями. Виникаючі стратегії, як правило, носять спонтанний характер і приймають форму позиції або вивертів, а не реальної перспективи. Цей погляд відбито в роботах Дж. Пфеффера, Г. Салансика і Г. Естлі.

^ Школа культури вважає джерелом формування стратегії силу культури організації (Е. Ренман і Р. Норманн). Школа культури протилежна за поглядами школі влади. Якщо школа влади досліджує вплив внутрішньої політики на стратегічні зміни, то школа культури розглядає роль культури як сили, що підтримує стратегічну стабільність в організації. Один з основних недоліків цієї школи полягає в тому, що її представники бачать стратегічний процес як плід колективних зусиль і співробітництва, переконуючи нас у необхідності змін в організації. А такий підхід при тому, що стратегія - завжди інновація для організації, яка викликає зміни, у певному сенсі сприяє застою, а не розвитку організації.

^ Школа зовнішнього середовища (школа оточення) будує свою теорію на таких припущеннях, висловлених М. Ханнан і Дж. Фріман: зовнішнє середовище найбільшою мірою впливає на процес формування стратегії; організація повинна реагувати на зовнішні сили, при цьому керівництво розглядається як пасивний елемент стратегічного процесу, що повинний ідентифікувати зовнішні сили і забезпечити адаптацію організації до них. Теорія цієї школи будується на пасивній ролі організації, а побудова стратегії зводить­ся до процесу відображення стану середовища діяльності організації.

Третю групу представляє одна школа, що поєднує погляди всіх попередніх шкіл. Розробників цієї школи цікавить побудова стратегії, зміст стратегії, організаційна структура і організаційна культура, зовнішнє середовище організації.

^ Школа конфігурації. Виділяють два основних аспекти цієї школи: конфігурацію, тобто стійкий стан- організації і трансформацію - процес змін. Стратегія асоціюється з чимось стабільним (стратегічний план, схема), а процес її розробки спрямований на зміни орієнтирів діяльності організації. Найбільш відомий представник школи - Г. Мінцберг.

Аналізовані школи стратегій це, по суті, реакції дослідників і керівників успішно діючих фірм на зміни, у першу чергу зовнішнього середовища фірм, за змістом і часом появи, що відбивають окремі етапи розвитку стратегічного менеджменту.

Кожна зі шкіл пропонує модель, тобто структуру, послідовність і зміст розробки стратегії підприємства. Модель впливає на аналіз дійсності, і тому відіграє ключову роль у розробці стратегії підприємства. Найбільш формалізовані моделі, що частіше використовуються в навчальному процесі і під час практичної розробки стратегій на рівні окремих фірм, запропонували перші три школи. Не применшуючи внеску інших шкіл у розвиток стратегічного менеджменту, зупинимося на аналізі моделей цих шкіл, включаючи розробки російських і вітчизняних авторів.

^ 2. Місія та цілі підприємства


2.1. Місія підприємства

2.2. Цілі підприємства, їх класифікація та рангування


2.1. Місія підприємства.


Місія – найбільш загальні орієнтири функціонування підприємства, як правило, зовнішнього спрямування, що відображають зміст його існування, його філософію, бачення свого місця в даному бізнесі, в регіоні, в суспільстві.

Необхідність формування місії викликається наступним. В ринковому середовищі підприємство має постійно заявляти про себе, формувати, насамперед у клієнтів, заінтересованість, певний імідж. З другого боку, воно повинно об’єднати дії персоналу в обраному напрямку, консолідувати трудовий колектив. І в першому, і в другому випадках напрошується висновок про необхідність оголошення конкретних цілей підприємства. Однак цього робити не можна з огляду на конкурентів.

Йдеться про виробничо-комерційну таємницю фірми. Тому і формують місію підприємства, яка в загальному відображає цілі, не розкриваючи згадану таємницю.

Саме тому, виходячи з необхідності місії, головними принципами її формування на підприємстві є:

1. Стислість і декларативність формулювання (інколи одним ємним реченням, гаслом). В ньому відсутні конкретні цифри росту і розвитку підприємства, засоби досягнення успіху.

^ 2. Зовнішня переважно спрямованість, в першу чергу на потенційного споживача.

Адже останнього зовсім не цікавить одна із корінних цілей підприємства – максималізація прибутку. Зате він ще й як інтересується ціною, якістю, умовами продаж і обслуговування. А без споживача, без його високого і постійного інтересу до продукції підприємства, мріяти про високі прибутки проблематично. Тому то первинне в діяльності підприємства не прибуток, а попит споживачів. Прибуток – вторинне, функція попиту-первинна. Споживачі ж і їх попит знаходяться у зовнішньому середовищі. Туди і повинна спрямовуватися місія підприємства. Якщо підприємство, як відкрита система, здатне сформувати і забезпечити таку місію, яка задовольнятиме і стимулюватиме попит, воно одночасно буде і з прибутком.

Ось приклади формулювання місії підприємства, де враховано названі принципи. Приміром, Г.Форд місію своєї кампанії сформулював так: „Ми постачаємо людям дешевий транспорт». Місія фірми „Соні» подається наступним чином: „Здійснюючи прогрес, служити всьому світу». Ще приклади: „Що добре для країни, то добре для фірми», „До миру через світову торгівлю», „Споживачі – джерело сили нашої фірми», „Смакує по-домашньому („Верес”) тощо. Разом з тим, місія може формулюватися і дещо ширше.

В цілому ж, зміст місії може включати наступні параметри: опис, (характеристика) товарів і послуг, які пропонуватиме підприємство; характеристику ринків – визначення основних споживачів, на яких розрахована продукція підприємства; основні цілі підприємства, подані через певні якісні характеристики, зокрема, в термінах: порівняння, зростання, згортання, стабілізації тощо; декларативну характеристику технологій та інновацій в термінах: найпрогресивніші інноваційні технології, найновіші досягнення науки тощо; філософію підприємства – основні погляди і цінності, що визнаються всіма членами трудового колективу і які є основою мотивації дій даного колективу; внутрішню концепцію підприємства, тобто враження про себе: конкурентоспроможність продукції і підприємства, свої сильні сторони тощо; зовнішню концепцію підприємства, її імідж – проголошення відповідальності перед споживачами, регіоном, суспільством.

Фактори, що впливають на формулювання місії і є її джерелами наступні (за Котлером):

1. Стан середовища підприємства.

2. Ресурси підприємства.

3. Історія підприємства, за час якої сформувалась його філософія.

4. Стиль діяльності власників і менеджерів.

5. Специфічні особливості підприємства.

Крім запропонованих Ф.Котлером, до факторів місії варто, на наш погляд, також віднести:

6. Інтереси: а) власників, б) колективу, в) менеджерів, г) споживачів, д) конкурентів, е) стейкхолдерів, є) влади, ж) громадськості.

7. Основоположні внутрішні правила дій всього колективу (часто неписані, сформовані роками): а) принципи підприємства – довготривалі, незмінні, об'єктивні залежності і вимоги: до продукції і ринку, до управління (прийняття рішень, контроль, мотивація, оцінка досягнень тощо), до співробітників (творче мислення, самостійність, мотиви, відповідальність, оцінка т.д.), до зовнішнього середовища (до споживачів, конкурентів, поставників, стейкхолдерів, місцевої влади, держави); б) етика підприємства – мораль ділових відносин на основі совісті бізнесмена, дотримання таких етичних цінностей як відмова від обману, чесна поведінка з усіма учасниками ринку, повага до них, дотримання слова, довіра тощо. Принципи і етика – фундаментальні джерела місії; в) основні ціннісні орієнтації – внутрішні спонуки, внутрішня мотивація діяльності членів колективу: теоретичні (істина, знання, раціональне мислення); економічні (прибутковість, корисність, практичність); політичні (влада, визнання, інтереси); соціальні (безконфліктність); естетичні (гармонія); релігійні тощо; г) культура підприємства – сукупність типових для підприємства принципів, цінностей, етичних норм, ідей, які формують його імідж (репутацію, марку). Культура проявляється: в поведінці підприємства (єдиних принципах поведінки всіх працівників), в комунікаціях підприємства (стилі і способах передачі інформації тощо), в засобах наочного представлення (фірмовий знак, оформлення, дизайн продукції, тара і ін.

Місія має суттєве значення. Вона, зокрема, є базою:

- для розробки і узгодження цілей;

- для розробки всієї системи планів на підприємстві;

- для об’єднання дій персоналу в обраному напрямку;

- для відносин із зовнішніми учасниками ринку.

2.2. Цілі підприємства, їх класифікація та рангування


Цілі підприємства – це його бажаний стан, конкретні межі, яких воно має досягнути в усіх сферах діяльності в кінці стратегічного періоду і на проміжних етапах.

Значення цілей важко переоцінити. За свідченням Ансоффа, в США 98 % всіх невдач в бізнесі пов’язані з відсутністю у бізнесменів зрозумілих, чітких цілей. Враховуючи разючу нестабільність зовнішнього середовища українських підприємств, відсутність у них навиків стратегічного мислення, величезна мобілізуюча роль цілей для них очевидна.

Важливість цілей визначається функціями, які вони виконують:

- критеріїв для прийняття рішень;

- ініціативи або мотиву дій персоналу;

- інструменту управління (вимоги до дій персоналу, визначення напрямків розвитку підприємства);

- координації (забезпечення безконфліктності осіб, які приймають рішення, узгодження дій підрозділів);

- контролю (порівняння оперативних показників стану підприємства з цільовими).

Цілі конкретизують місію, виступають орієнтиром і мотивом поведінки всіх членів колективу. І, навпаки, місія є інтеграційним декларативним виразником цілей.

Крім місії і цілей є ще одне поняття, яке характеризує кінцевий стан підприємства, виступає могутнім мобілізуючим началом всього колективу – мета підприємства.

Метаце група найважливіших цілей, які найбільш адекватно відображають бажаний кінцевий стан підприємства на досягнення якого направлені всі інші цілі.

Цілі встановлюються в усіх сферах діяльності підприємства: щодо позиції на ринку, по обсягах виробництва і асортименту, по доходах і рентабельності, по фінансах, по інноваціях, по постачальниках, клієнтах, стейкхолдерах, по збуту, по виробничих і трудових ресурсах, по менеджменту, маркетингу, по організації виробництва і оплаті праці, у соціальній сфері тощо.

Цілі мають бути:

1. Науково-обгрунтованими;

2. Конкретними (виражати конкретні цифри і факти);

3. Реальними, досяжними (нереальні приводять до демотивації виконавців);

4. Такими, що не суперечать законам країни, підзаконним актам та іншим офіційним регулятивним документам;

5. Зрозумілі виконавцям (в такому разі вони будуть проявляти ініціативу);

6. Вимірюваними (щоб можна було оцінити виконання);

7. Гнучкими (корегуватись залежно від змін середовища);

8. Адекватними зовнішньому і внутрішньому середовищу;

9. Сумісними, взаємо погодженими (щоб не суперечили одна одній, крім того, щоб з місії випливали довгострокові, а з неї - короткострокові цілі);

10. Коректними (сформульованими економічно грамотно, відповідали дійсності);

11. Прийнятними (щоб по можливості максимально влаштовували всіх: і об’єктів, і суб’єктів впливу);

12. Деталізованими по структурних підрозділах і функціональних службах підприємства;

13. Однозначні для сприйняття, чіткі.

Цілі формуються, змінюються і досягаються в певній послідовності, за наступними етапами (фазами):

1. Аналіз тенденцій середовища і пошук цілей.

2. Вибір і встановлення цілей для підприємства в цілому та аналіз їх реалізуємості і відповідності іншим вимогам.

3. Побудова ієрархії цілей (дерева цілей).

4. Перегляд і уточнення цілей в процесі реалізації стратегії:

а) корегування відповідно до змін середовища (тобто цілі набувають ситуаційного характеру);

б) спосіб перегляду: на базі довгострокових формуються короткострокові цілі; при досягненні короткострокових, коригуються чи переглядаються довгострокові з урахуванням змін середовища. Внаслідок, початкові довгострокові цілі, як правило, повністю не досягаються, оскільки регулярно змінюються в ході виконання короткотермінових і змін середовища.

З метою узгодження цілей, доведення до різного рівня виконавців і забезпечення виконання, особливу увагу слід приділити такому важливому етапу їх формування як побудова ієрархії (дерева) цілей.

Ієрархія цілей означає конкретизацію цілей більш високого рівня в цілі нижчого рівня та доведення їх до кожного виконавця. Тобто йдеться про рангування, декомпозицію цілей.

Співвідношення цілей різних рівнів в ієрархії таке: а) цілі вищого рівня завжди мають ширший характер і більший часовий інтервал для досягнення; б) цілі нижчого рівня є засобом досягнення цілей вищого рівня. В цілому, якщо ієрархія цілей побудована правильно, то кожний підрозділ, досягаючи своїх цілей, робить внесок у досягнення цілей підприємства в цілому.

Ієрархія, рангування проводяться за допомогою декомпозиції цілей, яка вимагає побудови „дерева цілей».

«Дерево цілей» – це графічне зображення взаємозв’язку і підпорядкованості цілей, що відображає розподіл місії і мети на цілі, підцілі, завдання та окремі дії.

Схема побудови „дерева цілей» підприємства показана на

рисунку 4.1.



Вимоги до побудови „дерева цілей» наступні:

а) на кожному рівні сукупність цілей, підцілей, завдань повинна відповідати обсягам і вкладатися в строки виконання цілей вищого рівня;

б) відсутність суперечностей між цілями що знаходяться на різних рівнях „дерева цілей»;

в) декомпозиція місії і мети на всіх рівнях повинна проводитись за одним і тим же методологічним підходом;

г) цілі усіх рівнів мають бути виражені в конкретних обсягах, строках з визначенням конкретних виконавців (відповідальних).

Одніею з найважливіших вимог до побудови „дерева цілей», що забезпечує найвищу результативність їх досягнення, є забезпечення узгодженості, зв’язку між цілями різного порядку. При цьому слід враховувати наявність двох видів зв’язків між цілями – горизонтальних і вертикальних.

Дерево цілей можна побудувати і за методом забезпечення необхідних умов для досягнення мети. Спочатку, як і на попередній схемі подається головна мета. Нижче – цілі першого рівня або головні умови досягнення мети: економічні, матеріально-технічні, організаційні, соціальні тощо. Ще нижче йдуть цілі другого рівня або заходи (роботи) по забезпеченню умов, зазначених на першому рвні. Далі подаються цілі-заходи третього рівня, які створюють сприятливі умови для виконання цілей другого рівня і т.д.

Цілі підприємства не бувають незмінними. Зміна середовища, неточна його оцінка при формуванні цілей, порушення вимог їх формування, виявлена практикою невірна постановка окремих цілей, закладений при формування чи породжений зміною середовища конфлікт цілей – все це вимагає постійного перегляду цілей, розв’язання їх конфлікту. При цьому, слід підкреслити, що перегляду і уточненню підлягають не всі цілі відразу. Частковий же перегляд і уточнення називають коректуванням цілей.

  1   2   3   4   5   6

Добавить документ в свой блог или на сайт


Реклама:

Похожие:

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій з дисципліни "Стратегія підприємства" для студентів 4 курсу для спеціальності
Конспект лекцій з дисципліни „Стратегія підприємства”, для спеціальності 050100 „Економіка підприємства”, напряму підготовки 0501...

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій з дисципліни "Управління інвестиційно-інноваційною діяльністю" для студентів 5 курсу для спеціальності
Конспект лекцій з дисципліни «Управлння інвестеційно-інноваційною діяльністю», для спеціальності 050107 «Економіка підприємства»,...

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій ( опорний конспект лекцій) з дисципліни Політологія для студентів 2 курсу для спеціальності
Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни Політологія для студентів напряму підготовки 0918, 0916, 0501, 0502

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій з дисципліни "Економічна діагностика" для студентів 5 курсу та магістрів для спеціальності
Конспект лекцій з дисципліни „Економічна діагностика” для спеціальності 050107 „Економіка підприємства”; напряму підготовки 0501...

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни: Релігієзнавство для студентів: І курсу для спеціальності
Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни «Релігієзнавство», для спеціальностей «Програмне забезпечення автоматизованих...

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни: Релігієзнавство для студентів: І курсу для спеціальності
Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни «Релігієзнавство», для спеціальностей «Програмне забезпечення автоматизованих...

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій з дисципліни "Економічний ризик та методи його вимірювання" для студентів 3 курсу для спеціальності
Тексти лекцій з дисципліни “економічний ризик та методи його вимірювання” для студентів спеціальності 050107 “Економіка підприємства”...

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій з дисципліни "Інвестування" для студентів 3 та 4 курсів для спеціальності
Опорний конспект лекцій з дисципліни “Інвестування”, для спеціальності 050107 „Економіка підприємства”, 050104 “Фінанси”; 050106...

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни «Історія мистецтв» для студентів ІІ курсу для спеціальності: 020207 «Дизайн»
...

Конспект лекцій з дисципліни \"Стратегія підприємства\" для студентів 4 курсу для спеціальності iconКонспект лекцій з дисципліни "Системи планування і контролю діяльності підприємств" для студентів 5 курсу для спеціальності
Конспект лекцій з дисципліни „Системи планування і контролю діяльності підприємств”, для спеціальності 050107 „Економіка підприємства”,...

Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©zi.zavantag.com 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы